1. Перша сестра — від квітів рябіє,

друга сестра — палить, як вогнище,

третя сестра від дощів мокра,

а четвер­та сестра сувора — жах!

(Пори року: весна, літо, осінь, зима)

2. У садку, у гаях блукає,

Жовті шати одягає.

Золотисту стелить постіль,

Жде сестрицю білу в гості.

(Осінь)

3. Невидимка ходить в гаї,

всі дерева роздягає.

(Осінь)

4. Без пензлика, без олівця

розмалю­вала деревця.

(Осінь)

5. Голі поля, мокне земля, дощ поли­ває,

коли це буває?

(Восени)

6. Сонечко землицю вже не зігріває,

Із дерев пожовкле листя опадає.

Часто дощик ллється, птахи відлітають,

У садах збирають щедрі урожаї.

Відгадайте, діти, коли це буває?

(Восени)

7.  Прийшла до нас бабуся

У білому кожусі,

Поля причепурила,

Пухнастим снігом вкрила.

Вгадайте, хто вона,

Бабуся чепурна?

(Зима)

8. Стало біло навкруги,

Я розтрушую сніги,

Наганяю холоди,

Води сковую в льоди

В дружбі з дітьми я всіма.

Здогадались? Я...

(Зима)

9. Хто наткав полотна

аж від лісудо вікна?

І сміється, задається:

От така ширина!

(Зима)

10. Чудо-сани прилетіли,

Скакуни в тих санях білі.

В санях тих сидить цариця

Білокоса, білолиця.

Рукавом махає,

Сріблом все вкриває.

(Зима)

11. Сніг на полях, лід на річках,

хуга гуляє, коли це буває?

(Взимку)

12. Привітанням журавля

Я пробуджую поля,

Небеса і ручаї

Та заквітчую гаї.

Відгадали, хто вона,

Ця красуня чарівна?

(Весна)

13. Зійшли сніги, шумить вода,

Земля вже квіти викида.

Буяє травка молода,

Все мертве оживає.

Коли, діти, це буває?

(Навесні)

14. Тане сніжок,

Квітне лужок,

День прибуває.

Коли це буває?

(Навесні)

15. Я пробуджую поля,

Небеса і ручаї

Та заквітчую гаї.

І усякий мене зна...

Відгадали? Я...

(Весна)

16. Сонце пече,

А липа цвіте,

Вишня поспіває.

 Коли це буває?

(Влітку)

17.  Розквітають в луках квіти,

зеленіють в лісі віти.

Все зелене, молоде...

За весною... (літо йде).

18. Теплий довгий-довгий день,

Повна миска черешень,

Достигає жовтий колос,

Демонструє коник голос,

І суничка дозріває.

Тож коли це все буває?

(Улітку)

Явища природи

1.  Гріє, гріє, припікає

всіх у воду зага­няє.

(Сонце).

2.  Вдень у небі гуляє,

а ввечері на землю сідає.

(Сонце)

3. Блакитна хустина, червоний клубок

по хустині качається, людям усміхається.

(Сонце / небо)

4. Всі його люблять, всі його чекають,

А кожен, хто подивиться, той одразу

скривиться.

(Сонце)

5. Високо стоїть, одне око має,

всюди заглядає.

(Сонце)

6. Хто однаково всіх любить?

Всіх однаково голубить?

Кожний скоса тільки гляне,

А обняти не дістане.

(Сонце)

7. Що сходить без насіння?

(Сонце)

8. Жовтий котиться клубок,

Та клубок цей без ниток.

Ані його розмотати,

Ні нового намотати.

Цілий день катається:

Спершу піднімається,

Згодом опускається.

Як це називається?

(Сонце)

9.  Що то за очі: одне світить вдень,

а друге вночі?

(Сонце і місяць)

10. Один пастух багато овець пасе.

(Місяць і зорі)

11. Вдень блідніє, а вночі світить та не гріє.

(Місяць)

12. Без рук, без ніг, тільки з рогами,

а ходить попід небесами.

(Місяць)

13. Золотий пішов, а срібний прий­шов.

(Сонце і місяць)

14. Всю ніч бродить навмання,

Прокладає шлях до дня.

(Місяць)

15. Без рук, без олівця малює без кінця.

(Мороз)

16.  Скатертина біла весь світ по­крила.

(Сніг)

17. В небі хмарка пролітала,

білий пух порозсипала.

Він на землю міцно ліг.

Називають його...

(Сніг).

18. Лежить, лежить та й побіжить.

(Сніг)

19. Надворі горою, а в хаті водою.

(Сніг)

20. Що  це  за   птиця,   що  сонця боїться?

(Сніг)

21. І не борошно, а білий,

І не вата, а м'який,

І як дзеркало блискучий,

Покриває гори, кручі.

Застилає землю вкрай,

Щоб був кращий урожай.

Що це буде? Відгадай.

(Сніг)

22.  Ніжна зірка сніжно-біла

На рукав мені злетіла,

Поки ніс її сюди,

Стала краплею води.

(Сніжинка)

23. Взимку вкрили ми навкруг —

Ліс, дорогу, поле й луг.

А як сонце припече —

Ми струмочком потечем.

(Сніжинки)

24. Що тут сталося за нічку?

Де була раніше річка

Від санчаток видно слід,

Все скував довкола... (лід).

25. Крил не має, а гарно літає.

(Сніжинка)

26.  Без рук, без фарб, вікна розмаль­овує.

(Мороз)

27. Сам не біжить, а стояти не до­зволяє.

(Мороз)

28. Зроду рук своїх не має, а узори вишиває.

(Мороз)

29. Коли нема — чекають,

коли прий­ду — тікають.

(Дощ)

30.  Крил не має, скрізь літає

та ще й куряву здіймає.

(Вітер)

31.  Невидимий дух скинув капелюх.

(Вітер)

32. Без рук, без ніг, а вікна й двері відчиняє.

(Вітер)

33. Чорне сукно лізе в вікно.

(Ніч)

34.  Тече, тече — не витече, біжить,

біжить — не вибіжить.

(Річка)

35. Наче скло прозоре,

В'ється синя стрічка

То біжить у море

Безупинна... (річка).

36.  Росте вона додолу головою,

Росте вона холодною зимою.

А тільки сонечко засяє —

Вона заплаче й помирає.

(Бурулька)

37. Іду — іде, стану — стоїть.

(Тінь)

38. Не дід, а сивий, не спить,

а стелиться,

Вкриває землю й океан, а звуть

його... (туман).

39. Зимою спить, а влітку шумить.

(Річка)

40. Крутиться, вертиться,

берега дер­житься.

(Річка)

41 .Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.

(Річка)

42. Із-під гірки, з-під крутої

Прокрадається норою,

Та й до моря утіка

Через лози по ярках.

(Джерело)

43. Два брати у воду дивляться,

а ніколи не зійдуться.

(Береги)

44.  Без рук, без ніг, на гору побіг.

(Вітер)

45. Рукавом махнув — дерево зігнув.

(Вітер)

46. Ревнув віл на сто гір, на тисячу го­родів.

(Грім)

47.  Без рук, без ніг, а стукає й гри­мить.

(Грім)

48. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить.

(Грім)

49. Шило-покотило попід небесами ходило,

з полями говорило.

(Грім)

50. Два брати рідні: одного всі бачать,

але не чують, другого всякий чує,

але не бачить.

(Грім і блискавка)

51.  Що без леза та без зуба

розтина міцного дуба?

(Блискавка)

52.  Без рук, без олівця малює без кінця.

(Мороз)

53.  За горами, за лісом золота діжа встає.

(Сонце)

54. Сірі кабани усе поле затягли.

(Туман)

55. Один ллє, другий п'є, третя росте.

(Дощ, земля, рослина)

56. Щоб зернятко ожило,

треба сонце і... (тепло).

57.  Летить орлиця по синьому небу,

крила розкрила, сонце закрила.

(Хмара)

58. Червоне коромисло через річку повисло.

(Веселка)

59. Дівчина з коромислом

вийшла в дощик літній,

А на тім коромислі стрічечки

семицвітні.

(Веселка)

60. В нас зимою білим цвітом

сад зацвів неначе літом.

(Іній)

61. Рано-вранці увесь світ

Вбрався в білий оксамит.

А як вітер налітає,

Оксамит цей опадає.

(Іній)

62. Росте вона тільки вниз.

Любить крівлю і карниз.

(Бурулька)

63. Як сонечка нема —

Мене шукать дарма.

А сонечко сія —

Завжди з тобою я.

Стрибаєш ти чи йдеш —

Стрибаю, йду я теж.

(Тінь)

64. Хто за тобою ходить,

а наздогна­ти не може.

(Тінь)

65.  Неживе, а за людиною ходить.

(Тінь)

66.  Очима бачиш, а руками не візь­меш.

(Тінь)

67.  Шумить, гуде і все горою йде.

(Завірюха)

68. Горя не знаю, а гірко плачу.

(Хмара)

69.  Без крил по небу літає,

ніхто її не б'є, а вона плаче.

(Хмара)

70.  Білі овечки по небу блукали,

впа­ли додолу, в річку попали.

(Хмари)

71. Усі ми рівні перед ним, —

І світлі, й темні, й русі,

Коли й на місці на однім,

То все одно ми в русі.

А він біжить, а він летить,

Бо вічності він служить.

Якщо прогаяти хоч мить,

То вже не надолужиш. Хто він?

(Час)

72. Куди ступиш — всюди маєш,

хоч не бачиш, а вживаєш.

(Повітря)

73.  Скільки б не їв, ніколи ситий не буває.

(Вогонь)

74. Бажаний гість, замість цукерок дрова їсть.

(Вогонь)

75. Ниток багато, а в клубок не змота­ти.

(Павутина)

76. Видно   край,   а  до   нього   не підійдеш.

(Обрій)

77.  Не звір, а виє.

(Буря)

78. Звечора вмирає, вранці оживає.

(День)

79.  Хто найдовші нитки має,

небо й землю вмить єднає.

(Дощ)

80. Прозорий, як скло,

та не вставиш у вікно.

(Лід)

81. Уночі літає, вогнем миготить,

а ди­му немає.

(Світлячок)

82. Зоряна зоряниця, молода дівиця,

Гуляти ходила, сльозу зронила.

Місяць бачив — не підняв,

Сонце встало — і підняло.

(Роса)

83. Нашуміла, нагриміла,

все зілляла і пішла.

(Злива)

84. Прислухайся до шуму:

з весною він іде!

Щось тріщить, ламається, скрегоче і гуде!

(Льодохід)

85. Дерева по коліна у воді стоять,

Сонячні промінчики виблискують, горять.

Зупинись і пильно подивись туди.

Що це за симфонія сонця і води?

(Повінь)

Рослини лісу, саду та городу

1.  Навесні веселить, влітку холодить,

восени годує, взимку гріє.

(Дерево)

2.  Що повітря очищає, вдень від спе­ки

захищає ще й від вітру в час негоди,

й є частинкою природи.

(Дерево)

3. Ріжуть — не кричить, рубають—

не пищить, а скрізь воно потрібне.

(Дерево)

4. Літом в шубі, взимку в шапці.

(Дерево)

5.  На літо одягається, на зиму

одежі цурається.

(Дерево)

6. Чим більше кілець, тим старший жилець.

(Дерево)

7. Хто на зиму роздягається,

а на літо одягається?

(Листяні дерева)

8.  Не сучок, не листок, а на дереві росте.

(Кора)

9. Літом виростають, а восени опада­ють.

(Листочки)

10. В шубі літом, а взимку роздітий.

(Ліс)

11. Літом зелений, квітучий, співучий.

Іноді він загадковий і дивний.

Стане у пору осінню чарівний.

(Ліс)

12. Біла кора, тонкі віти, що це? Відга­дайте, діти.

(Береза)

13.  Стрімко вибігли на гору

Дві подружки білокорі.

Дощик їм полоще кіски,

Звуть тих подружок... (берізки).

14. У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

(Калина)

15. Не дівка, а червоні стрічки носить.

(Калина)

16. Стоїть півень над водою

з черво­ною бородою.

(Калина)

17. Що за гостя в нас така:

І зелена, і струнка?

Сяє зірка угорі,

На гіллі скрізь ліхтарі

І ростуть на ній не шишки,

А цукерки та горішки?

(Ялинка)

18. Зелені їжачки

Почіплялись за гілки.

Хто зірветься з деревини,

Той колючу шубу скине.

(Каштан)

19.  На дереві гойдається,

Жупан колючий має.

На літо одягається,

А восени скидає.

(Каштан)

20. Сто свічок на гілках стоять,

сто свічок без вогню горять.

(Суцвіття каштана)

21. Як дерево називається,

що влітку в білий пух одягається?

(Тополя)

22. Сам  маленький,  а  шуба де­рев'яна.

(Горіх)

23. Ріс, виріс, постарівся,

дітям полю­бився.

(Горіх)

24. У лісі на пралісі висить діжка з тістом.

(Горіх)

25. Восени   не   в'яне,   взимку  не вмирає.

(Ялинка)

26. Їсти не просить, влітку і взимку

од­не вбрання носить.

(Ялинка)

27. Літом і зимою одне вбрання у нас,

А можна нас побачить, як рік почавсь у вас.

(Ялинки)

28.  Батько синів тисячі має,

кожному шапочку справляє.

(Дуб, жолуді)

29. Сини в шапках, а батько — ні.

(Дуб, жолуді)

30.  Весною біле, літом зелене,

восе­ни жовте, зимою добре.

(Яблуня з плодами)

31. А воно мов золоте, спілим соком

вщерть налите, і рум'яне, й духовите,

медом сповнене ясним, видно зернятка у нім.

(Яблуко)

32. Маленькі плоди, мов

сережки повисли.

Червоні — солодкі, зелені — ще кислі.

(Вишні)

33. Червоний колір, а винний смак,

кам'яне серце, з дерев посміхається.

Як називається?

(Вишня)

34. В жовто-біле платтячко вбереться,

Аромат духмяний ллється.

А потім вкрита чисто

З чорних ягідок намисто.

(Черемха)

35. Червона кожушинка, 

всередині вітамінка.

(Шипшина)

36. Росла-росла, виросла,  

через смачні горішки дітям полюбилася.

(Ліщина)

37.  Кущ весняний, запашний

зацвітає біля хати.

Відламаю гілочку малу і візьму в кімнату,

Хай він пахне мамі й тату.

(Бузок)

38. Маю плаття зелененьке,

Гнучкі, ніжні віти,

Білу кору, стан тоненький...

Як я звуся, діти?

(Берізка)

39. Всі ми в шапочках-брилях

Заховались під кущі,

Бо як вийдемо на шлях —

Враз опинимось в борщі!

(Гриби)

40. І великі, і малі

Повдягалися в брилі,

І дощу ці одноніжки

Не бояться ані трішки.

Ліс — улюблений їх край.

А як звуться, відгадай!

(Гриби)

41. В теплий дощик народився,

Парасолькою накрився,

Може б з лісу пострибав,

Якби другу ногу мав!

(Гриб)

42. Без вікон, без дверей, повна хата людей.

(Огірок, гарбуз)

43. Народився зелененький,

Був шорсткий, а став гладенький.

Та й улігся під листком

Догори кривим листком.

(Огірок)

44. Хто мене бачить, той і плаче.

(Цибуля)

45. Як на неї подивився, то сльозами залився.

(Цибуля)

46. Має шкір сім, сльози витирає всім.

(Цибуля)

47. Їде пані в золотім жупані.

Хоч жупан той латка на латці,

Та приймають в кожній хатці.

(Цибуля)

48. Маленьке, кругленьке, зачепив —

плакати будеш.

(Цибуля)

49. Сидить Марушка в семи кожушках,

Хто її роздягає, той сльози про­ливає.

(Цибуля)

50. Сама жовта і цукриста, я —

красу­ня золотиста.

(Диня)

51. Білі зуби маю, та усі ховаю,

довгі коси маю, та не заплітаю.

(Кукурудза)

52. Що за грона висять

І на сонечку блищать?

Вони прикрашають сад.

Це солодкий... (виноград)

53. Без рук,  без ніг, 

а по тичині в'ється.

(Горох)

54. Хто ховає під кущі наші супи та борщі?

(Картопля)

55.  Парубійко я вродливий,

Дуже гарний, не шкодливий,

І росту собі на волі —

На городі і у полі,

Квіт до сонця повертаю,

За те й назву собі маю.

(Соняшник)

56.  На городі молода

Пишні коси розпліта,

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки.

(Кукурудза)

57.  Круглий, як куля, зелений, як трава,

Червоний, як кров, солодкий, як мед.

(Кавун)

58. Хоч зубів багато маю,

та нікого не кусаю.

Сама свиням та коровам я на

зуби попадаю.

(Кукурудза)

59. Закотився під пліт,

В борозні дрімає,

Свій смугастий живіт

Сонцю підставляє.

(Гарбуз)

60. Сивий кіт перевісився на пліт.

(Гарбуз)

61.  Не кінь, не віл, а прив'язаний.

(Гарбуз, кавун)

62. Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі.

(Морква)

63. Царівна в неволі, у темній коморі,

А коси на сонці, на вільнім просторі.

(Морква)

64. Повна бочечка чорних круп,

а замість затички зверху — струп.

(Маківка)

65. Стоїть дуб повен круп.

(Мак)

66. Під одним ковпаком сімсот ко­заків.

(Мак)

67. Гуси в городі все літо сиділи,

Пізньої осені десь полетіли.

Не лопотали, не ґелґотали,

Лапи на грядці позалишали.

(Капуста)

68. Проситься загадка,

Щоб вгадать зумів:

В ній на латці латка,

А немає швів.

(Капуста)

69. Сидить баба серед літа

в сто со­рочок одіта.

(Капуста)

70.  Сидить баба на грядках

вся заку­тана в латках.

(Капуста)

71. Хто голівку свою влітку накриває

І по двадцять хустин на голівці має.

(Капуста)

72. Порошину вкину в грядку,

Потім витягну товкач.

Коли знаєш цю загадку,

То, будь ласка, розтлумач.

(Редька)

73. Переплутав ноги,

Переплутав вуса,

Ліг біля дороги

Для нашої спокуси.

І тяжко обминути,

Щоб не скубнути.

(Горох)

74.  Під розложистим дубком

Укладаються клубком.

А тонкий, як в миші хвостик,

Підіпхну під себе просто.

(Ріпа)

75. Сам червоний, а чуб зелений.

(Буряк)

76.  Баран в коморі, а роги надворі.

(Буряк)

77. Я кругленька, червоненька,

З хвостиком тоненьким.

На городі мене рвуть

І до столу подають.

(Редиска)

78. Без рук, без ніг, а пнеться на батіг.

(Квасоля)

79.  Під землею птиця кубло звила

і яєць нанесла.

(Картопля)

80.  Ці плоди кругленькі, пишні і чер­воні,

наче вишні, сонце любить над усе.

Їх не можна не любити.

Відгадайте, що це, діти?

(Помідори)

81. Червоний Макар по полю скакав,

а в борщ плигнув.

(Перець)

82. Моє тіло під землею,

Кучерики над нею.

Любить мене кожна юшка,

Називаюсь я... (петрушка).

83. Що то за голова,

що лиш зуби та борода? (Часник)

84.  На кожному городі побачите мене.

І всі із мене їли насіннячко смачне.

(Соняшник)

85.  Росте хлопчик гарненький на

городі в мене:

Чорні очі, жовті вії, капелюх зелений.

(Соняшник)

86. Золоте решето, а в ньому

чорних хатинок багато.

(Соняшник)

87. В чистім полі він росте на

високих ніжках,

В зелених панчішках,

квіточки блакитні, оченьки привітні.

(Льон)

88. Били мене били, на шматки пор­вали,

у воді мочили, по траві валяли.

Одну половину із кашею з'їли,

другу половину — на плечі носили.

(Коноплі)

89. Маю жовтий вусок, золотий колосок,

Буде з мене мука й паляниця м'яка.

(Пшениця)

90. Що то за твір: не чоловік і не звір,

а має вуса?

(Ячмінь)

Квіти

1. У гаю, на лузі, в полі —

Скільки там квіток!

Ми нарвали їх доволі,

Потім посідали в полі,

Щоб сплести... (вінок).

2. Дзвіночки-перлинки на ніжці тоненькій

Такі запашні і тендітні такі.

В широкому листі, немов у гіллі

Ховають від сонця голівки свої.

(Конвалії)

3. Я гордо голову тримаю

І перед вітром не схиляю.

Я жовтий, білий, полум'яний,

І наче яблуко, рум'яний.

В саду я квітну навесні.

Скажи, яке ім'я мені?

(Тюльпан)

4. Дівчинка трима в руці

Хмарку-пух на стебельці.

Як подуєш ти на нього —

Не залишиться нічого.

(Кульбаба)

5. Сонечко в траві зійшло,

Усміхнулось, розцвіло.

Потім стало біле-біле

І за вітром полетіло.

(Кульбаба)

6. Синьоока ця заброда

В полі водить хороводи.

Де вона вінки спліта —

Пшениці рідкі й жита.

(Волошка)

7. Ту дівчину синьооку

Завжди стрінеш край потоку.

В неї ніжки вмиті в росах,

В неї небо сяє в косах.

(Незабудка)

8. Я квітка ніжна, як весна,

Я різні сукні маю.

Все літо пишна й запашна,

Я й осінь зустрічаю.

Буваю кольору зорі,

Лимона колір маю,

І снігу зимної пори,

І вишнею палаю.

(Троянда)

9.  Осіння квітка сукню вділа

рожеву, синю, ніжно-білу.

Стоїть, неначе їжачок, у неї сотні

пелюсток.

(Айстра)

10. У зеленім зіллі

Виросло дівчатко —

В неї вії білі

Й золоті очатка.

(Ромашка)

11. Я перший розцвітаю серед гаю

І білий, наче сніг, я колір маю.

Хто я? Відгадайте!

Ви мене не ображайте,

Не зривайте, не топчіть.

Хочу довго-довго жить.

То хто ж я?

(Підсніжник)

12.  На стеблинці волохатій

Шість пелюсток лілуватих.

Гарна квітка — навіть в сні

Усміхається мені.

(Сон-трава)

13. Лікувальну силу маю,

Жовтим цвітом розцвітаю.

Називають ключ весни!

Як я звуся? Ти скажи!

(Первоцвіт)

14. Цвіте травневою порою,

її знайдеш в затінку лісовому,

На стебельці, як намистинки

вряд, Квіти духмяні висять.

(Конвалія)

15. Я найперша розквітаю

Синім цвітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка?

Бо мене не стане влітку.

(Пролісок)

16.  На просторах поля золотого

Сині зірочки тремтять.

Мов шматочки неба голубого,

Виграють, виблискують, горять.

(Волошки)

17. Стебельце — шорстка драбинка,

У середині чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує... (мак).

18.  Цвіте синьо, лист зелений

квітник прикрашає.

Хоч мороз усе побив — його не займає.

(Барвінок)

19. Білі горошини на зеленій стеблині.

(Конвалії)

20. Стоять красуні на воді,

вінки в них білі й золоті.

(Лілії водяні)

21. Він маленький, він біленький

Має ніженьку тоненьку.

З ним легенько вітер грає

Все гойдає, колихає,

Сповіщає рідний край: —

Гей. Весна прийшла! Стрічай!

(Підсніжник)

22. Я на сонце дуже схожа —

Золотиста, ніжна, гожа.

Я щоранку розквітаю,

Промінцями всіх вітаю.

Відгадати всім не важко.

Що за квітка я? (Ромашка)

23. Стоїть паличка, на паличці булавочка,

В тій булавочці людей не перелічиш.

(Маківка)

24. Стоїть півень на току в червонім ковпаку.

(Мак)

25. На городі тичка, а на тичці —

півень у червонім ковпаку.

(Мак)

26.  Стоять у полі сестрички:

Жовте очко, білі вічка.

(Ромашки)

27. Червонію я сама, не знаю чого,

А своєю красотою зупиняю кожного,

В зеленій одежині ходжу,

Стріли в боку ношу, —

Відгадайте, хто я, прошу.

(Рожа)

28. Які квіти, що вміють так гарно цвіти,

Хлібороби клянуть працьовиті?

(Волошки)

29. Чудова квіточка така,

Чорними брівками морга.

(Чорнобривці)

Свійські тварини і птахи

1. Гавкає, кусає і в дім не пускає.

(Собака)

2. Не балакає, не співає,

А коли хто йде,

То господаря сповіщає.

(Собака)

3. Голодна — мукає, сита —

жує, всім дітям молоко дає.

(Корова)

4. Як ступа, ніхто не чує,

Тихо, крадучись, полює,

І маленькі сірі мишки

Утікають геть від... (кішки).

5. Хто з хвостиком і з вушками?

В кого лапки з подушками?

Як ступа, ніхто не чує,

На мишей завжди полює.

(Кіт)

6. Коло бабусі Сидить у кожусі,

Проти печі гріється,

Без водички миється.

(Кіт)

7. Я великий, я красивий,

Як біжу я, в'ється грива.

Копитами туп-туп-туп,

Про камінню цок-цок-цок.

Хвіст у мене довгий-довгий,

Хвіст у мене, мов шовковий.

(Кінь)

8. Хвіст крючком, а ніс п'ятачком.

(Свиня)

9. З рогами, а не бик, доять, а не корова,

Кору здирає, а кошиків не плете.

(Коза)

10. За горами, за долами ходить

сви­та і кожух.

(Вівця)

11.3 копитами — та не кінь.

(Осел)

12. По землі ходить, а неба не бачить.

(Свиня)

13. Серед двору стоїть копа,

Спереду вила, а ззаду мітла.

Спереду — рогач,

А на хвості — квач.

Огрядна, боката,

На молоко багата.

(Корова)

14. Чотири ходуни — щоб

чобітки топтати.

Чотири чвиркуни — щоб дітям

втіху дати.

А вила над собою несе усім на страх,

А ззаду мухобоєм хлясь-мах,

хлясь-мах!

(Корова)

15.  Народився бородатим,

Та не зміг нас здивувати.

Обдирає з стовбурів

Лико не для личаків.

Вкритий пухом з головою,

Бродить лугом між травою.

(Козел)

16. І вдень, і вночі у кожусі на печі.

(Кіт)

17.  Мале забавненьке воно: у

дворі гуляє,

Або підійде під вікно — хліба дожидає.

Буває, з двору як чкурне,

шукать його — робота!

Або дивується воно,

що перед ним ворота.

(Теля)

18. Чотири біжать,

Двоє стирчать,

Двоє бачать —

Дорогу значать,

Сімсот поганяє..

Хто відгадає?

(Кінь)

19. Хоч вона не хвора, ні,

але стогне день при дні.

Хоч нічого не згубила,

Увесь час чогось шука.

Все довкола перерила.

Угадайте, хто така?

(Свиня)

20. А ото що за тварина?

їй багно, немов перина.

Ляже в нього і дріма,

Рохне, стогне. Хто вона?

(Свиня)

21. Ходить по городу кожух та свита.

(Вівця)

22. Біжить  чимчик   по  долинці  

у сіренькій кожушинці.

(Вівця)

23. І своє дитя не забула, і чужих по­годувала.

(Корова, коза)

24. Звірята рогаті,

Та ще й бородаті,

Ходять пастись в лози.

Хто це? (Кози).

25.  Коротенькі ноги,

Завитками роги,

Шерсть м'яка і густа,

І курдюк замість хвоста.

(Баран)

26. З бородою народився,

та ніколи не голився.

(Козлик)

27. Часто умивається,

але рушником не втирається.

(Кіт)

28. Двічі родився, у школі не вчився, а години знає.

(Півень)

29. Хто співає на паркані у червоному

жупані й чобітку: «Ку-ку-рі-ку!»?

(Півень)

30. Один усю роботу робить,

Другий хазяїна молоком поїть,

Третій хату стереже.

(Кінь, корова, собака)

31.  Більше за всіх кричить,

а наймен­ше робить.

(Півень)

32.  Йде поважною ходою,

несе млин­ці під бородою.

(Півень)

33. Попищали, попищали,

Дружно просо поклювали —

І до матері стрибочком

Жовті збіглися клубочки.

Заховались під крило,

Наче їх і не було.

Треба загадку кінчати,

Ці клубочки — то... (курчата)

34.  З білого каменю, з жовтого воску

Вийшов співак і пустив поголоску.

(Півень)

35. Двійчата борода,

Розгониста хода,

Йде, як цар до трону,

На голові корона.

(Півень)

36. Має гребінь,

а розчесатись ним не може.

(Півень)

37. Хто найраніше встає?

(Півень)

38. Бігає Марушка

У ста кожушках,

Як вітер повіє,

То й спина замріє.

(Курка)

39. Шипить, ґелґоче, Щипнути мене хоче.

(Гусак)

40. Летіло, як міх, упало, як сніг.

Лопатами ходить, а рогом їсть.

(Гуска)

41. У воді купалася, а сухою зоста­лася.

(Качка)

42. Жовтенькі клубочки ходять

біля мами-квочки.

(Курчата)

43. Кругом бочки бігають клубочки.

(Курчата)

44. Біле, як сніг, надуте, як міх,

Лопатами ходить, а рогом їсть.

(Гуска)

45. Сторожем не служить,

а всіх рано будить.

(Півень)

46.  Сірий — та не вовк,

Довговухий — та не заєць,

З копитами, та не кінь.

(Осел)

47. Хто ж то ходить тихо-тихо?

Всім мишкам від нього лихо.

Гарні вуса, хвіст трубою,

Спить, мурлика сам з собою.

Ніби сниться йому рай.

Хто ж то буде? Відгадай.

(Кіт)

48. Пухнастий клубочок

під столом вуркоче.

(Кіт)

49. Пестиш — ласкається,

Дражниш — кусається.

На ланцюгу сидить,

Дім сторожить.

(Собака)

50. Hi старому, ні малому

Не дасть приступити до дому.

(Собака)

51. Цілий день жує, всім дітям молоко дає.

(Корова)

52. Маленьке, сивеньке, всіх людей одягає.

(Вівця)

53. Куцохвоста і рогата, молоко щодня дає,

Влітку, як не прив'язати, деревця гризе — псує,

Винищить, немов гроза, а вона лише... (коза).

54.  На тім рогачі, що не був у печі,

Якась куховарка здорова

Щоденно нам приносить корисні харчі.

Звемо її просто — ... (корова).

Дикі тварини

1. Прийшла кума із довгим віником

На бесіду з нашим півником,

Схопила півня на обід,

Та й замела мітлою слід.

(Лисиця)

2. В лісі молодиця гуляє

На всі боки поглядає.

На ній шубка дорога

Вся горить, мов золота.

Хвіст пухнастий і м'який.

Що за звір такий?

(Лисиця)

3.  В темнім лісі проживає,

Довгий хвіст пухнастий має.

Їй на місці не сидиться.

Як зовуть її?

(Лисиця)

4. Хвостата, носата, руда і зубата.

Уміє хвостата нечутно ступати,

В курник залізати, тягнути курчата.

Як злодійку звати?

(Лисиця)

5. Пишним хвостом славиться,

хит-рункою називається.

(Лисиця)

6. Вночі руда дівчина

Залізла тихо в двір,

Курей перелічила

Та й понесла у бір.

(Лисиця)

7. Я руда, низького росту,

Хитра я і довгохвоста.

На курей я вельми ласа —

В них таке смачненьке м'ясо...

Вовку-брату я сестриця,

А зовуть мене... (лисиця)

8. Я страшенний боягуз,

Всіх на світі я боюсь.

В полі, лісі навкруги

Скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду,

Їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки.

Відгадайте — хто такий?

(Заєць)

9. Влітку сіренький,

А взимку біленький,

Довгі вуха має,

Швидко стрибає.

(Заєць)

10.  Пара довгих вушок,

Сіренький кожушок,

Швидкий побігайчик,

А зветься він ... (зайчик)

11. Влітку — сірий, взимку — білий,

Полохливий, несміливий,

Попсує в городі грядку —

утікає без оглядки.

А собачий вчує гавкіт,

так душа відразу в п'ятки?

(Заєць)

12.  Не ходжу я, а стрибаю,

Бо нерівні ноги маю.

Через поле навмання

Перегнав би я коня.

Я страшенний боягуз,

Всіх на світі я боюсь.

(Заєць)

13. Я маленький, я вухатий,

Попелястий, волохатий.

Я стрибаю і тікаю,

Дуже куций хвостик маю.

(Заєць)

14. Зимою в білому, як сніг,

А влітку в сірому гуляє.

Вловить його ніхто не зміг,

Тому що ноги довгі має.

Великі вуха, косий зір,

Як називається цей звір?

(Заєць)

15. Він із казки, він із пісні,

В нього зуби, як залізні.

Капустину він гризе.

Зветься звір на букву «зе».

(Заєць)

16. Довгі вуха, куций хвіст,

Невеличкий сам на зріст,

На городі побував,

Там капусти пожував.

Довгі лапи: скік та скік;

Ми погнались, а він втік.

(Заєць)

17. Біжить він по долині

в сіренькій ко­жушині.

(Заєць)

18. Що за звір? Впав сніжок на лужок,

На стіжок і на бір.

Під стіжком з мотузком ходить звір.

Здалека з дубняка до стіжка він прибіг.

Скинув шапку, став на лапку — смиче стіг.

При долині в'язку сіна тягне звір зв'язав,

Із долини в'язку сіна тягне в бір хижий звір.

Він вухатий, білобокий, косоокий і вусатий...

Як же звіра того звати?

(Заєць)

19.  Ще не впав на землю сніг,

Він ховається в барліг.

І до теплої весни

Поринає він у сни.

(Ведмідь)

20. Хоч у нього шуба є,

Та як холод настає,

Він не їсть тоді, не п'є

І не ходить, не гуляє,

А у лігво спать лягає.

(Ведмідь)

21. Буркотливий, вайлуватий

Ходить лісом дід волохатий,

Одягнувся в кожушину,

Мед шукає і ожину.

Літом любить полювати,

А зимою в лігві спати,

А зачує він весну —

Прокидається від сну.

(Ведмідь)

22. Влітку медом ласував,

Досхочу малини мав.

А як впав глибокий сніг,

Позіхнув і спати ліг.

Бачив чи не бачив сни,

А проспав аж до весни.

(Ведмідь)

23. Влітку наїдається, взимку відси­пається.

(Ведмідь)

24.  Влітку гуляє, а взимку спочиває.

(Ведмідь)

25. Живу я там, де вічний лід,

Люблю я рибу на обід.

В кожусі білому завжди

Виходжу часто я з води,

Умію плавати й пірнати...

А як мене, малята, звати?

(Білий ведмідь)

26. Сірий, зубастий, по полю блукає,

ягнят шукає.

(Вовк)

27. Сам собі у путь і світить,

аби з'їсти кого мітить.

(Вовк)

28. Ходить хмуро між дубами,

Хижо клацає зубами.

Весь, як є, жорстока лють,

Очі так її і ллють.

Зачаївся і примовк.

Грізний звір цей звісно... (вовк).

29. По полю та лісу гасає,

овечок ха­пає та всіх лякає.

(Вовк)

30. Лісом гасає, вівчарів лякає,

ове­чок хапає, у хащах зникає.

(Вовк)

31. Невсипущий, хитрий, сірий,

Голоднющий, ікла шкірить.

Між кущами припадає,

Пасовисько оглядає,

Чи не ходить там телятко,

Не телятко, так ягнятко,

Не ягнятко, хоч би гуска —

Хоч би що, аби закуска.

(Вовк)

32. Червонясту шубку має,

По гілках вона стрибає,

Хоч мала сама на зріст,

Та великий має хвіст.

Як намисто оченята...

Хто це? Спробуй відгадати.

(Білка)

33. Хвіст трубою, спритні ніжки,

Плиг із гілки на травичку!

Носить все вона горішки

В золоту свою скарбничку.

В неї очі мов горішки,

Кожушинка хутряна,

Гострі вушка, наче ріжки,

У дуплі живе вона.

(Білка)

34. Пухова руденька шуба

Із сосни стриба на дуба.

Хвіст у неї, як мітла,

А сама на зріст мала.

Очі сяють, як намисто,

Мов дві цяточки вогнисті.

В неї хата гарна, тиха,

Взимку повненька горіхів.

В лісі любить вона жити,

Відгадайте, хто це, діти?

(Білка)

35. Що за дивна непосида?

На стежинку шишки кида?

З гілки скік та скік на гілку...

Упізнали, друзі,... (білку)?

36. Я веселенький звірок:

плиг з ялин­ки на дубок.

(Білка)

37. З гілки на гілку стрибає, грається,

спритна і проворна, а не птах.

(Білка)

38. У дуплі її домівка —

живе, як вільна пташка.

Із гілки та на гілку шугати їй

не важко.

Грибків собі насушить, горішків

назбирає.

Зима снігів натрусить, а їй біди немає.

(Білка)

39. В лісі є кравець чудовий,

Шиє звірам він обнови.

Для ведмедів — кожушки,

Для лисичок — сорочки,

Для куничок — рукавички,

І для білочок — спіднички,

Зайцю — валянки на лапки,

А для вовка — теплу шапку,

І собі пошив піджак.

Хто кравець такий?

(Їжак)

40. Під дубочком, під листочком звив­ся,

скрючився клубочком.

(Їжак)